Костенко: Записки українського самашедшого [uk] (Современная проза) 26 06
Не дивлячись на використання в книзі "окказіоналізми" книга читається оним подихом. Не змогла відірватися від неї поки не дочитала. Переживаеш за героя, за його дружину. Ще раз переконуєшся, що життя людини - лише складова великої машини, яка рухається незалежно від твоєї волі. Тільки коли твоя воля співпадає з планами машини - ти відчуваєш себе в центрі подій. Як тільки така необхідність пропала:"Ми на Майдані, а він уже серед них. Серед тих, кого називав злочинною владою." Оскільки з тих подій пройшли роки - ви самі можете переконатися у правоті автора.
Навіть якщо ви не знавець української мови - раджу прочитати.
Тим хто має щось проти української мови - раджу сюди не заходити і не псувати російську мову своїми коментами.