"Російський народ в XIV—XV ст. ст. став згуртовуватися в централізовану державу. Процес згуртування був прискорений тривалою і самовідданою боротьбою проти татаро-монгольських та інших іноземних поневолювачів. В результаті цієї боротьби російський народ подолав феодальну роздробленість, відстояв свою національну незалежність і створив могутню централізовану державу з столицею в Москві
Історична доля нащадків древньоруської народності, що населяли південно-західні та західні землі колишньої Київської Русі, склалася так, що виниклі український і білоруський народи опинилися в неволі у польських, литовських, угорських та молдавських феодалів.
Український і білоруський народи вели тривалу, довгорічну боротьбу проти іноземного панування. Впій боротьбі надзвичайно позитивну роль відіграла Російська централізована держава, що відзначено в Тезах про 300-річчя воззєднання України з Росією:
«Російська централізована держава відіграла величезну роль в історичній долі російського, українського, білоруського та інших народів нашої країни. З самого початку свого виникнення вона була центром притягання і опорою для братніх народів, які боролися проти іноземних поневолювачів» .
Російська держава стала тією силою, яка припинила багатовікове руйнування українських міст і сіл та винищування українського народу турецько-татарськими загарбниками і польськими феодалами, врятувала його від поглинення султанською Туреччиною та панською Польщею, забезпечила йому тривалий мирний розвиток.
З усього сказаного видно, що земля Слобідської України ще задовго до її заселення українськими переселенцями належала Російській державі,— вона дісталася їй у спадщину від древньоруської держави.
Українці, які, рятуючись від гніту польсько-литовської держави, вкрай знесилені, пограбовані, прибували групами по кілька десятків, а нерідко й сотень сімей на землю Слобідської України, були неспроможні власними силами подолати хижацькі полчища кримського хана, підтримуваного турецьким султаном. Оволодіти обширними й багатющими степами Півдня було під силу тільки могутній державі, якою стала Російська централізована держава."
Как-то находил этнический состав казаков, проживавших на этих территория. Так кого там только не было. Да и сейчас если кубанским казакам сказать что они украинцы, будут жертвы... Считают их "Пiдпанкама". Где говорят на украинском, где на русском, где примешивается польский говор.

Lyka, не ведитесь на подмену понятий. Границы "Слобідскої України" не совпадают со Слобожанщиной. Тащите манипулятора в "Обсуждение книги", там его и препарируем.