Update/20:30 по всемирному (конечно, Киевскому) времени

Сей пост – как некоторые проницательные люди верно заметили – тихая и мирная демонстрация протеста против модерации главной страницы. Этот пост прежде всего доказывает, что скандальный дух присущ не только политике, но и «книжным» темам.

Передо мной стояла задача вызвать большое количество злобных комментариев, невинным на первый взгляд сообщением на «книжную» тему. Достаточно сложная для меня проблема, поскольку в основном я не ввязываюсь в подобные споры, хотя и не мешаю спорить другим.

Отличная идея пришла мне в голову после воспоминания о мощном сегменте украинофобов в обществе библиотеки. Так же, я вспомнил о пафосных речах об украинском языке наших политиков. Им, знаете ли, не хватает чувства меры.

Увы, недостаток опыта пришелся некстати моему произведению. Большинство воистину толстых троллей сорвались с крючка. Но многие другие лишились здравого смысла. Несмотря на то, что с первых коментов раздавались робкие возгласы о провокации, топик собрал почти сто коментов, и многие личности восприняли текст крайне серьезно.

В целом, я считаю, мне удалось донести протест, и потешить свое самолюбие насмешкой над неадекватными личностями, которых мой пост выявил как мощнейший индикатор.

Выражаю свое глубокое уважение людям, которые догадались посмеяться.

И еще хочу сказать товарищам, слишком серьезно относящимся к межнациональным отношениям – а что еще остается, кроме как относится к этому вопросу с юмором? Если воспринимать все так близко к сердцу, то, извините, никаких нервов не хватит.

Не таємниця, що найкращі в світі книги – українські. І не тільки книги, написані українськими авторами, але й книги перекладені з інших мов.

Останнім часом, люди чомусь не наважуються визнавати, що найкращі книги в світі – українські. Тому у мало читаючої аудиторії склалося враження, начебто найкращі в світі книги – російські.

Це, звісно, не так. Сьогодні я розвію цей помилковий, але на диво стійкий міф.

Всі російські книги без виключення бездуховні. Вони пропагандують тільки ненависть, заздрість, расизм, лайки, та іншу гидоту. Мало того, так ще й автори у них одні графомани, графоман на графомані, можна сказати. Російські автори можуть писати виключно лайкою та дитячою мовою. І це не тільки їх провина! Адже російські автори вимушено пишуть російською! Чи можна написати російською велику книгу? Звичайно, ні! Більш-менш гарні автори можуть написати російською лише чудернацьку книгу. Тому що російська мова – це лише пізній діалект української, до того ж, змордований латиною! Але російський народ так соромиться цього факту, що переписує історію, іноді, у хворобі своїй, доходячи до того, що начебто українська мова – діалект російської! Цим все і сказано.

Як же російському автору написати велику, гарну, чудову книгу? Українська мова надає таку можливість й нещасному російському автору. Варто лише написати книгу українською, або перевести - як відразу ж вона засяє фарбами великої літератури! У чому таємниця, спитаєте ви? А таємниці немає! Вся справа лише в українській мові та в українському народі. Адже ви знаєте, що найкращі книги в світі – українські! З цього факту є і інший факт – українська мова найкраща в світі.

Українська мова має найбільшу милозвучність. Український словник один з найбагатших у світі. Українська мова входить до третього десятка демографічно найпоширеніших мов світу і за цим параметром друга серед слов'янських. Значна частина її словника значно старша за майже півторатисячолітню історію її вживання в різних сферах громадського й культурного життя.

Українська мова — старописемна мова з великою історико-культурною спадщиною.

Будь-яка освічена людина зрозуміє, що саме на цій мові можуть бути лише великі книги.